„У Вашої дитини виявлена вада розвитку”, - слова лікаря обпалюють свідомість... Наступає відчуття емоційного шоку; батьки впевнені, що лікар помиляється у своїх висновках, - „це може бути з кимось іншим, тільки не зі мною!”, але діагноз підтверджується... Здається все пливе під ногами, час зупинився...
Головне – не витрачати час на відчай та емоції, пошуку „крайніх” та фантазії про перспективи і важке майбутнє, а чітко усвідомити – перед Вами Ваше дитя, яке Ви полюбили, ще виношуючи його під своїм серцем; слабке і беззахисне, яке може врятувати своєю вірою та любов’ю лише його повноцінна сім’я: мама і тато! Адже завдяки Вам це маля з’явилось на світ! Вдивіться уважніше, помічаєте знайомі риси? Це Ви, це нерозривна частинка Вашого єства і тепер Ваш обов’язок – зробити все можливе для того, щоб дитя не відчувало себе одиноким, покинутим, „не таким, як усі”... Адже навіть левиця при будь-яких вадах свого малюка, любить та оберігає його, як і інших малят!
І годі себе шкодувати! Це не дає змоги зосередитись та дати раду хаосу думок! Тільки Богу відомо, чому так сталося і ми не в праві судити про те, за що це нам далося або що ми заслужили.
У своїй уяві ми керуємось лише закоренілими стереотипами, згідно яких, наприклад, загальноприйнятою вважається думка 20-річної давності про приреченість таких дітей. Але чому? Є досить прикладів, що суперечать даним міркуванням. Просто дуже важливо вчасно розпочати активні та рішучі дії щодо боротьби з недугою, і, зазвичай, раннє та своєчасне втручання дозволяє досягти суттєвих результатів.
Відношення суспільства до людей з фізичними та розумовими вадами не зміниться, доки їх батьки сором’язливо мовчать. Чого Ви лякаєтесь? Того, що Вас теж будуть вважати неповносправними? Чи будуть звинувачувати у вигаданих гріхах? Але доки Ви мовчите, спритні розумники вигадують про Ваших близьких всілякі нісенітниці, зовсім не замислюючись над тим, що вже завтра така проблема може зачепити ї їх самих.
Ці діти народжуються з любов'ю до нас, з довірою до цього нового світу. У чому винні вони перед нашим суспільством, чому воно закриває перед ними всі можливості розвитку, щастя бути серед людей? У світі не існує нічого зайвого! В цих дітей чогось не вистачає? Ні! В них є те, чого повинна прагнути кожна людина, живучи на цьому світі – щира та непідкупна любов до ближнього, вони чистіші і мудріші за нас, «нормальних», і це робить їх особливими...
Такі діти потребують постійної та систематичної реабілітації, що передбачає витрату чималих коштів, які батьки, зазвичай, не в змозі оплатити, а тому вимушені відкладати необхідні для дітей заняття та процедури на невизначений час. Адже часто ці діти живуть лише з матерями, залежними від соціальних виплат, які не працюють, тому що повинні доглядати за такими дітьми: прикутими до інвалідного візка, потребуючими постійного лікування, дорогого оперативного втручання. Нерідко по причині відсутності коштів та байдужості суспільства, батьки відмовляються від власних дітей, вважаючи своє рішення вмотивованим…
Чомусь ми звикли стверджувати, буцімто не отримуємо достатньої підтримки з боку держави. Але держава – це ми! Як ми реагуємо на прохання допомоги для тих, хто цього потребує? Схвально киваючи головою, відкладаємо лист-прохання подалі? Давайте спробуємо на рівні міста забезпечити джерело реальної допомоги, адже внесок кожного громадянина міста лише у 5-10 грн дозволить створити потужний місцевий резервний фонд для надання термінової фінансової допомоги, дозволить батькам провести час зі своїми дітьми, а не з протягнутою рукою...
Саме з такою метою було створено Ковельський дитячий благодійний фонд „Почнемо з малого”:
- для психологічної підтримки батьків;
- для створення місцевої інформаційної бази щодо даної проблеми;
- для надання фінансової допомоги у випадку термінового оперативного втручання або лікування.
Допоможуть порадою і самі батьки, які мають таких дітей, а тому розділять певний досвід та надбання.
Немає коментарів:
Дописати коментар